Вітер на тополі всі гілки зламав, Він, як я, у долі щастя свого питав: У ставку – лілеї, у очах – любов, А десь там над нею зорі падають знов. Приспів: Я й не знала та й Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко!". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє!" Ой, вітер, мій вітер, не ламай гілок, Бо вони ж як діти, скільки ж у них думок! У ставку лілеї день і ніч цвітуть, Буду я твоєю, тільки ж ти не забудь! Приспів: Я й не знала та й Палала, палала, палала У моєму небі зірка! Падала, падала, падала Та й казали люди "гірко!". Думала, думала, думала Збережу своє кохання, Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє!" Приспів. Палала, палала, палала | У моєму небі зірка! | Падала, падала, падала | Та й казали люди "гірко!". | Думала, думала, думала | Збережу своє кохання, | Я кажу: "Ти люби мене | Вперше, як востаннє!" | (2) Я кажу: "Ти люби мене Вперше, як востаннє!"